19. Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих,
20. бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,
21. що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
22. Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
23. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
24. Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?