13. бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.
14. Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
15. бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!
16. Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.
17. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.
18. Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.
19. Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих,
20. бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,
21. що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
22. Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
23. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
24. Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?
25. А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.
26. Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями.
27. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.
28. І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.