2. Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
3. Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові.
4. Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
5. Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти.
6. А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви.
7. Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай.
8. Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
9. А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
10. а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
11. бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив.
12. Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
13. Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь.
14. Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх.
15. Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю.
16. А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
17. а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.