3. Так і ми, поки дітьми були, то були поневолені стихіями світу.
4. Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом,
5. щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли.
6. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!
7. Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа.
8. Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти богами вони не були.
9. А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще як Бог вас пізнав, як вертаєтесь знов до слабих та вбогих стихій, яким хочете знов, як давніше, служити?
10. Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на пори та роки.
11. Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?...
12. Прошу я вас, браття, будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покривдили!
13. І знаєте ви, що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію,
14. ви ж моєю спокусою в тілі моїм не погордували, і мене не відкинули, але, немов Ангола Божого, ви прийняли мене, як Христа Ісуса!
15. Тож де ваше тодішнє блаженство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали б!
16. Чи ж я став для вас ворогом, правду говорячи вам?