6. Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
7. але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
8. Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...
9. Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,
10. щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
11. і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!
12. Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
13. Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.
14. Робіть усе без нарікання та сумніву,
15. щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
16. додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.
17. Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.
18. Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!
19. Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
20. Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.
21. Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.
22. Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.
23. Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.
24. Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.
25. Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,
26. бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.