До Филип'ян 2:23-30 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

23. Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.

24. Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.

25. Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,

26. бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.

27. Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

28. Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.

29. Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

30. бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

До Филип'ян 2