До Филимона 1:4-13 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

4. Я завсіди дякую Богові моєму, коли тебе згадую в молитвах своїх.

5. Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих,

6. щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра, що в нас для Христа.

7. Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате.

8. Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати накази тобі про потрібне,

9. але більше з любови благаю я, як Павло, старий, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса.

10. Благаю тебе про сина свого, про Онисима, що його породив я в кайданах своїх.

11. Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний.

12. Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє.

13. Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію,

До Филимона 1