1. Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,
2. науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.
3. Зробимо й це, коли Бог дозволить.
4. Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,
5. і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,
6. та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.
7. Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.
8. Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.
9. Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.
10. Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.
11. Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,