5. і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.
6. Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!
7. Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?
8. А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.
9. А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?
10. Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.
11. Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!
12. Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,
13. і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.
14. Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
15. Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.
16. Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.
17. Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.
18. Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,
19. і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
20. Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.
21. І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...