21. маємо й Великого Священика над домом Божим,
22. то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!
23. Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
24. І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.
25. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
26. Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,
27. а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.
28. Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,
29. скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
30. Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!
31. Страшна річ упасти в руки Бога Живого!
32. Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.
33. Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.
34. Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.
35. Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.
36. Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
37. Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!
38. А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.
39. Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.