17. А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!
18. А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.
19. Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,
20. новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,
21. маємо й Великого Священика над домом Божим,
22. то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!
23. Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
24. І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.
25. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
26. Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,
27. а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.
28. Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,
29. скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
30. Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!