26. А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.
27. Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.
28. І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа.
29. Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.
30. Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали.
31. А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.
32. І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.
33. Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був.
34. І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав...
35. І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.
36. А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.
37. І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці.