12. А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.
13. А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.
14. І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,
15. так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.
16. І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!
17. А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,
18. і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.
19. Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:
20. Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.
21. Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.
22. А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,
23. говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!
24. Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.
25. Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.
26. Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.