11. Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!
12. І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.
13. А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.
14. Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.
15. І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,
16. говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
17. Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.
18. І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.
19. І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?