1. А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм.
2. І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов.
3. Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.
4. Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас!
5. І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.
6. Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!
7. І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!...
8. І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!
9. Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.
10. І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому!
11. А тому, що тримався він Петра та Івана, увесь народ зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.
12. І, побачивши це, промовив Петро до народу: Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?
13. Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.
14. Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.