1. А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм.
2. І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов.
3. Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.
4. Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас!
5. І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.
6. Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!
7. І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!...
8. І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!
9. Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.
10. І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому!
11. А тому, що тримався він Петра та Івана, увесь народ зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.
12. І, побачивши це, промовив Петро до народу: Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?