5. Коли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри.
6. І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього.
7. І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні.
8. І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея.
9. А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
10. говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ.
11. Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив.
12. А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі.
13. А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
14. Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.
15. А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.
16. І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли.
17. Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.
18. А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись,
19. а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.
20. А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...
21. А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.
22. А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.
23. Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,
24. та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.
25. Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.