12. А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі.
13. А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
14. Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.
15. А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.
16. І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли.
17. Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.
18. А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись,
19. а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.
20. А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...
21. А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.
22. А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.
23. Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,
24. та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.
25. Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
26. І ми мусимо наткнутись на острів якійсь.
27. А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріятицькому морю, то десь коло півночі стали домислюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.