14. Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане.
15. І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних.
16. І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.
17. А по довгих роках я прибув, щоб подати моєму народові милостиню та приноси.
18. Ось при цьому знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з натовпом чи з колотнечею.
19. Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.
20. Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,
21. крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи серед них: За воскресення мертвих приймаю від вас суд сьогодні!
22. Але Фелікс, дуже добре дорогу цю знавши, відрочив їм справу, говорячи: Розсуджу вашу справу, коли тисяцький Лісій прибуде.
23. І він сотникові наказав сторожити Павла, але мати полегшу, і не боронити нікому з близьких його, щоб служили йому.
24. А по декількох днях прийшов Фелікс із дружиною своєю Друзіллою, що була юдеянка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.