34. І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.
35. А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!
36. І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!
37. А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!
38. Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.
39. І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.
40. І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.