1. І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.
2. І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.
3. І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.
4. А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
5. І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
6. І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
7. І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
8. І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.
9. Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
10. І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
11. І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
12. І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
13. І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
14. А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.
15. І промовив Ноєві Господь, кажучи:
16. Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.