20. І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.
21. А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього.
22. І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той.
23. А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого.
24. І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.
25. А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі.
26. А ми відказали: Не можемо зійти.
27. І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя.
28. Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер.
29. А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу.
30. А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією,
31. То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу...
32. Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні!