16. А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша.
17. А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька.
18. І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.
19. Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат?
20. І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.
21. А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього.
22. І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той.
23. А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого.
24. І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.
25. А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі.
26. А ми відказали: Не можемо зійти.
27. І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя.
28. Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер.