18. А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.
19. І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!
20. А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами.
21. І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його!
22. І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.
23. І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.
24. І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води.
25. І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту.
26. І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров?
27. Давайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло. І послухалися брати його.
28. І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.
29. А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...
30. І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця! А я, куди я піду?
31. А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.