15. І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш?
16. А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?
17. І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.
18. А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.
19. І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!
20. А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами.
21. І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його!
22. І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.
23. І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.
24. І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води.
25. І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту.
26. І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров?