21. І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.
22. І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш!
23. А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш.
24. І сказав Авраам: Я присягаю!
25. І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
26. І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні.
27. І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову.
28. І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
29. І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?
30. А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю.
31. Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.