1. І була вся земля одна мова та слова одні.
2. І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.
3. І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.
4. І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.
5. І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.
6. І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.
7. Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.
8. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.
9. І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.
10. Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.
11. І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.
12. А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.
13. І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.
14. Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.
15. І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.
16. Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.
17. І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.