7. Страшний та грізний він, від нього самого виходить і право його, і великість його.
8. І від пантер його коні швидші, і від вовків вечерових лютіші.
9. Він приходить увесь на насильство, а ціль їх обличчя вперед, і набере полонених, як того піску.
10. І він глузує з царів, а князі сміх для нього. Він сміється з твердині усякої, бо на вал насипає землі, і її здобуває!
11. Тоді він несеться, як вітер, і перейде, і згрішить, бо зробить за бога свого оцю силу свою.
12. Хіба ж Ти не віддавна, о Господи? Боже Ти мій, мій Святий, не помремо! Господи, Ти для суду поставив його, і, о Скеле, призначив його на карання!
13. Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабіжників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від себе?
14. Ти ж маєш людей, як у морі тих риб, немов ту черву, що пана над нею нема.
15. Усе це грабіжник витягує вудкою, своїм неводом тягне оце, та збирає оце в свою сітку, тому тішиться він та радіє.