6. І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.
7. Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,
8. скільки ж більш буде в славі те служіння духа!
9. Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
10. Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
11. бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
12. Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,
13. а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
14. Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.
15. Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,