34. І Авесалом утік. А юнак вартівник звів свої очі й побачив, аж ось численний народ іде дорогою, що була за ним, від боку гори.
35. І сказав Йонадав до царя: Ось прийшли царські сини, як слово раба твого, так сталося.
36. І сталося, як скінчив він говорити, аж ось поприходили царські сини, і піднесли свій голос та й плакали. А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем...
37. А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні.
38. А Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і пробув там три роки.
39. І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був зчасом потішений за Амнона, що помер.