9. І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!...
10. І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.
11. І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.
12. І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.
13. І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина.
14. І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?
15. І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер.
16. І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.
17. І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,
18. та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:
19. О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі!