1. Павло, апостол Христа Ісуса, з волі Бога, Спасителя нашого й Христа Ісуса, надії нашої,
2. до Тимофія, щирого сина за вірою: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого!
3. Як я йшов у Македонію, я тебе вблагав був позостатися в Ефесі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки,
4. і не звертати уваги на вигадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки, ніж збудування Боже, що в вірі воно.
5. Ціль же наказу любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри.
6. Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомовність,
7. вони забажали бути вчителями Закону, та не розуміли ні того, що говорять, ні про що запевняють.
8. А ми знаємо, що добрий Закон, коли хто законно вживає його,
9. та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців,
10. розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці,
11. за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена.
12. Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу,