2. Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.
3. Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.
4. Чи ми права не маємо їсти та пити?
5. Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?
6. Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?
7. Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?
8. Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього?
9. Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується?
10. Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.
11. Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?
12. Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.
13. Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?
14. Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.
15. Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!