13. Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?
14. Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.
15. Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!
16. Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!
17. Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.
18. Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.
19. Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.
20. Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних.
21. Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.
22. Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.
23. А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.
24. Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!
25. І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.
26. Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.
27. Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.