1. Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, судитися в неправедних, а не в святих?
2. Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж будете ви світ судити, то чи ж ви негідні судити незначні справи?
3. Хіба ви не знаєте, що ми будем судити Анголів, а не тільки життєве?
4. А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічого не значить у Церкві.
5. Я на сором це вам говорю. Чи ж між вами немає ні одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми?
6. Та брат судиться з братом, і то перед невірними!
7. Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?
8. Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів...
9. Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,
10. ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!
11. І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.
12. Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.