9. Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.
10. Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!
11. Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки.
12. А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.
13. Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились?
14. Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая,
15. щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє.
16. Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.
17. Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.
18. Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!
19. Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!
20. Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?
21. Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.
22. Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости,
23. а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство,
24. а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!
25. Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!
26. Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні.
27. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,