28. І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: Чого то зійшов ти? І на кого ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумілість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну!
29. А Давид відказав: Та що я зробив тепер? Чи не на наказ батька?
30. І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.
31. І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його.
32. І сказав Давид до Саула: Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій піде, і буде битися з отим филистимлянином.
33. І сказав Саул до Давида: Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти малий, а він вояк від своєї молодости.